Віктор Бронюк: "Політика починає нагадувати шоу-бізнес"
28 лютого 2019

Лідер гурту “ТІК”, – про квоти, зірок у політиці, тренування та багато іншого в інтерв'ю виданню "Львівська пошта".

– Вікторе, чи змінилася музика “ТІКу” від заснування і як?
– Звичайно. Нещодавно я переглядав запис нашого першого “сольника”, який, до слова, ми робили у Львові. Тоді ми звучали зовсім інакше, аніж зараз. Та основне залишилося незмінним – наша музика завжди була і буде органічна, справжня, з емоціями та душею.
– За останній рік ви помітно змінилися. Що вас до цього спонукало і як вам вдалося так схуднути?
– Насправді частково змінила образ генетика – у мене “порідшав” чуб (Сміється). З вересня 2018 року ми із дружиною записалися до спортзалу: треба підтримувати себе у формі, щоб ніщо зайве не заважало! Пішли разом, бо це і зручно, і мотивує, і як-не-як веселіше. Одразу вирішили займатися з тренером, адже в будь-якій справі краще довіритися професіоналам. Тренера Євгена Корчуна з Федерації стронгменів України порекомендував нам наш друг Василь Вірастюк. Євген справді профі, попри молодий вік! Узявся за нас і сказав, що зробить із нас “качків”! Може, колись дійсно їздитимемо на змагання з паверліфтингу чи бодибілдингу (Сміється).
А якщо без жартів, то найперше, що потрібно для себе визначити, це мету, якої прагнеш досягти. Для мене, повторюся, це підтримання форми. Проти природи не підеш, а нерівномірне фізичне навантаження рано чи пізно дається взнаки. Мені доводиться дуже багато їздити, а в дорозі постійно сидіти, що спричиняє велике навантаження на хребет. Натомість, коли я працюю на сцені і по декілька годин стрибаю і танцюю та ще й із баяном, найбільше навантаження припадає на ноги. У певний момент я зрозумів, що мені потрібне рівномірне фізичне навантаження, підсилення певної групи м’язів. Варто визнати, що найважче було наважитися на той перший похід у зал – збирався зробити це не один рік. Зараз займаюся щонайменше по півтори години тричі на тиждень. Тренер вибудовує кожне тренування так, щоби вправи не повторювалися.
Традиційно розпочинаємо все із загальнорозвивальних вправ та розминки, а далі вже починається функціональне або силове тренування – залежно від дня і попереднього навантаження. Результати почав відчувати одразу. В Євгена Корчуна незмінний принцип роботи: із підопічними в нього має бути діалог, і це дуже важливо! Якщо нема спільного бачення і взаєморозуміння, тренеру простіше відмовитися від роботи зі спортсменом-початківцем, аніж щоразу переборювати протиріччя і мотивувати бажання, якого немає. Окрім занять у залі, Євген розповів нам, як скоригувати раціон. Загалом у мене й раніше було більш-менш раціональне харчування, але тепер я намагаюся мінімізувати споживання борошняних виробів, вуглеводів, які не приносять особливої користі організму і додають калорій. Також вилучив із раціону майже всі смажені страви.
До максимально здорового способу життя залучили й своїх діток. Донька та син також ходять із нами в спортзал: займаються з дитячим тренером, який спеціалізується на лікувальній фізкультурі. Так що задоволення від спорту отримуємо всією родиною!
– Яку музику ви слухаєте, до прикладу, в автомобілі?
– Коли їду сам, часто слухаю демоверсії пісень, над якими працюю. А ще уклав трек-лист улюблених композицій і під настрій обираю, що хочеться послухати в той чи той момент. А от коли подорожую Україною під час гастролей, дуже люблю слухати локальні радіостанції. В кожному регіоні країни є такі, з якими багато років співпрацюємо, на яких працюють друзі. У Львові це, наприклад, “Львівська хвиля”. Коли приїжджаєш у якийсь регіон, вмикаєш радіостанцію і одразу чуєш знайомі голоси, відчуваєш місцевий колорит. А ще маєш можливість почути молодих артистів-початківців, які ще не розкручені на всю країну, але в своєму регіоні уже відомі.
– Що думаєте про теле- і радіоквоти, чи спонукають вони до розвитку якісного українського контенту?
– Насправді спонукають. Вважаю, що квотування – необхідна річ. Його треба було впроваджувати ще у 90-их роках, у час здобуття незалежності. Та це питання завжди відходило на другий план, і невдовзі ми побачили сумні наслідки таких рішень…
Зараз, хто би що не казав, сучасна українська музика дійсно розвивається. Це відбувається наперекір критикам, які казали, що квотування взагалі знищить її. Але ми, навпаки, отримали гарний поштовх для нової хвилі розвитку української музики! Думаю, декілька наступних років ці позитивні тенденції триватимуть, музика якісно розвиватиметься.
– Як ви сприймаєте участь зірок шоу-бізнесу у політичних процесах в Україні?
– Хочемо ми того чи ні, представники медійних професій також є громадянами країни, і їм жодним законом не заборонено брати участь у виборах та інших політичних процесах. Інша річ, наскільки вони самі адекватно оцінюють свої можливості, наскільки готові працювати так, щоб не розчарувати громадян. На жаль, зараз у нас немає нормальних, повноцінних партій, а в політиків немає такого поняття, як громадянська відповідальність за свої слова, дії та вчинки. І тому політика певною мірою починає нагадувати шоу-бізнес. Ми вже не раз бачили, як політики, які використовували в своїй агітації популістські заяви та шоу-елементи, здобували перемогу, навіть збирали “під себе” цілі фракції у Верховній Раді. Мабуть, це й стало поштовхом до того, аби люди з шоу-бізнесу також ішли у владу. Нічого поганого в цьому не бачу! Тут уже громадяни мають визначитися, чи готові вони брати на себе відповідальність, делегуючи тим чи тим людям, далеким від політичної діяльності, повноваження на керівництво державними процесами і створення законів. Просто не хочеться, щоб у черговий раз починали шукати винних. Ми вже не раз це бачили. Пам’ятаю, як виборці в мажоритарних округах делегували кандидатам – навіть без середньої освіти (!) – повноваження, посилали їх до Верховної Ради, щоб вони писали закони. Люди ж самі їх обирали, а потім дивувалися: “Боже, як же це можна було таку неграмотну людину вибрати?!”. Щоб такого не повторилося, треба, щоб кожен із нас проголосував, але при цьому розумів свій ступінь відповідальності за ті державні процеси, які залежать від нашого вибору.
– Чому за останні два роки у вас не було жодного сольного концерту в нашому місті?
– У цей час ми приїздили до вас, але виступали переважно на приватних і корпоративних заходах. А сольного концерту справді давненько не було. Ми зрозуміли, що дійсно скучили за львівською публікою, що вже треба їхати до Львова із “сольником”, разом поспівати. Тож виправляємось і їдемо!
– Яким містом є Львів особисто для вас?
– Скільки разів я вже був у цьому прекрасному місті! Та Львів все одно залишається для мене таємничим, напівказковим. Маємо тут дуже багато давніх друзів, уже навіть не пам’ятаю, коли з ким познайомився. Львівська публіка завжди цікава. Можливо, більш вимоглива, але завжди дуже щира. Коли львів’яни розійдуться, їх дуже важко зупинити! Кожен наш концерт у вашому місті запам’ятався нам особливим колоритом та атмосферою. Ну і повторюся: саме у Львові відбувся найперший сольний концерт “ТІКу”, тому це місто для нас дійсно знакове, особливе. Афішу того концерту на Сихові досі зберігаємо в себе на репетиційній базі. Завжди з величезним задоволенням приїжджаємо до Львова, щоби поділитися своїми піснями та емоціями з усіма тими, що бажають нас бачити, чути, співати і танцювати разом із нами.
Ваше місто надзвичайно красиве, маю тут багато улюблених місць: Високий замок, площа Ринок, неповторні вулички, храми, ресторації, кав’ярні.  Напевно, більше ніде в Україні немає таких двориків, древніх дерев’яних сходів. Ваше місто має дуже багато цікавинок! Для того, щоби відчути і побачити Львів, сюди можна приїжджати нескінченну кількість разів. І щоразу відкривати нові незвичні й цікаві місця, неповторних львів’ян, які завжди дивують і пригощають смачненьким. Здавалося б, як кава може бути такою різною? Але саме у Львові її вміють готувати за особливими рецептами. Також дуже люблю штруделі з яблуками або з маком і горіхами, які печуть у вашому місті.
 – Чого очікувати львів’янам від концерту “ТІКу” 1 березня в “Малевичі”?
– Якщо я зараз усе розкажу, то інтрига зникне. Тому просто щиро запрошую всіх на наш концерт! Адже ми направду скучили за львівською публікою. Тож призначаємо вам побачення 1 березня у “Малевичі”. У файному місті Лева разом зустрічатимемо весну, потанцюємо під улюблені пісні і заспіваємо не одну веснянку, щоб ця пора для нас дійсно була приємною, радісною, багатою на позитивні події та емоції!
Розмовляла
Олена Воронюк